Історія школи
Визначні події з історії школи.
1911р. - Відкриття чотирирічної земської школи.
1934р. - Кількість учнів налічує вже 700-800 чоловік, навчання проходитиме у дві зміни.
1941р. - червень 1942р. - у приміщенні школи розташовано німецький штаб.
1951р. - школа-семирічка стала восьмирічною.
1961р.- наша школа стала десятирічною.
1968р. - здано в експлуатацію прибудова школи (праві крило).
1988р. - закінчено будівництво спортзалу і їдальні.
1996р. - Урочисте Святкування ювілею школи "Рідній школі - 85!"
2002р. - встановлено кабінет інформатики за обласною програмою "Дистанційна освіта".
Так починалась історія школи...
Десь у 18 столітті село займало значну площу. Воно розкинулося по ярах і на пагорбах своїми хатинами - мазанками, вкритими соломою, кугою і очеретом.
На пагорбі в центрі села височіла церква з куполом і дзвіницею та невеликим будиночком, в якому жив священик, та кімнатою для навчання сільських дітей. Вчив їх сам священик.
Так починалась історія школи. А оскільки вона була при церкві, то і звалась церковно - приходською. Вчили грамотно писати, арифметики, церковної історії, а також закону Божому. Вчились переважно хлопчики, та й то із заможних сімей. У школі була сувора дисципліна, неслухняних відраховували з неї.
Так з’явилась наша школа.
Приміщення школи, в якій навчаємось зараз, почали будувати ще на початку ХХ ст., з появою земств. Цеглу возили биками і кіньми з міста, ліс був навкруги. Будували наймані люди і односельчани.
Так, у 1911 році у Маяках з’явилась двоповерхова цегляна школа з великими і світлими класними кімнатами, з дерев’яною підлогою.
Тут же була і квартира для вчителя. Чотирирічна земська школа, з якої вийшли перші грамотні, як тоді говорили, односельчани. Правда, їх було ще небагато, народжених у 80-90-х роках ХІХ ст.
Зі спогадів вчителя історії Волкової Марії Яківни, 1928 р .н.
„Школу я пам’ятаю з 1934 року. В селі було понад 700 дворів, у кожній хаті по 4-5 і більше дітей. Учнів у школі було вже 700-800 чоловік. Навчались у дві зміни. Колектив вчителів був великим, дружним і завзятим. При школі діяли струнний і драматичний, літературний гуртки. Директором був Сівак Іван Юхимович, а пізніше Сірий Іван Михайлович. Обидва вони були істориками, хорошими наставниками.
Найбільше запам’ятався драматичний гурток. Керував ним Домбровський Броніслав Васильович (учитель географії, поляк за національністю). Він був і режисером, і постановником, і художнім керівником. У гуртку брали участь вчителі і учні старших класів.
А літературний гурток пробуджував у нас здібності писати вірші, вірно будувати свою розповідь і любити своє село, свою Батьківщину. Та невдовзі грянула війна...”
Страшні роки війни.
Війна обпалила не лише мрії, а й серця малих і дорослих.
20 жовтня 1941 року в село вступили окупаційні війська і по Дінцю до червня 1942 року встановилася лінія фронту. Прифронтове село і доля його жителів відома. Бомби, артилерійський обстріл, а то і залпи „ Катюш” - все було страшним випробуванням.
За спогадами очевидців, в роки окупації в приміщенні школи розміщався німецький штаб. В коридорах було зірвано підлогу, зроблено укріплення. Сюди приводили і катували молодь села, тих, хто підтримував зв’язки з партизанами. За роки війни від приміщення школи залишились одні подовбані стіни.
6 вересня 1943 року село було остаточно звільнено від німецьких окупантів. Бої відходили на захід, а село поступово почало оживати. І вже у жовтні того року районний відділ освіти видав наказ про відкриття школи.
Школа! А де вона? Чорні отвори вікон, розбиті, пошарпані війною кам’яні стіни. Ось і почали ремонтувати уцілілі хати, щоб там розмістити по одній класній кімнаті. Директор школи Зленко Ліна Андріївна та молоді вчителі - Зленко Олена Андріївна, Борисова Марія Федотівна працювали в школі з часів війни.
Заняття велись у дві зміни, при каганцях з гільз і снарядів. Не було книжок, зошитів, пер, чорнила. За грубо зробленими столами на довгих лавах сиділи діти, більшість - напівсироти, і старались опановувати знання. Біду довершив голодомор 1947 року...
Історія продовжується...
Залишились у пам’яті людей імена директорів повоєнних років, це Циганов Дмитро Олександрович, Савченко Василь Прокоф’євич, Землін Іван Кузьмич. І вже в 1951 році був перший випускний вечір. Скоро семирічка стала восьмирічкою. А потім, в 1959-1961 рр. - і десятирічкою .У 60-х роках директором став Борисов Іван Григорович, після нього - Гресь Павло Юхимович (з 18.10.1966 р. по грудень 1968 р.).
35 років свого життя віддав нашій школі Стукало Олексій Іванович. Прийшов працювати зовсім молодим, у 1963 році, викладав алгебру і геометрію, з грудня 1968 р. по 15.07.1999 р. був директором школи, а потім вчителем математики та креслення до серпня 2001 р. Все своє життя Олексій Іванович опікувався справами школи, вболівав за її престиж у районі, навчив і виховав не одне покоління маячан.
В липні 1999 року директором школи був призначений Стукало Едуард Олексійович, а в січні 2011 року – Стукало Наталія Леонідівна.
Значною подією в історії школи стало відкриття нової прибудови, в якій розмістилися спортивний зал і їдальня. Це сталося в жовтні 1988 р.
У 2002р. за обласною програмою “Дистанційна освіта” встановлено кабінет інформатики, у 2008 році – з’явилась інтерактивна дошка.
