Березень в Україні часто називають Шевченковим. І це не випадково: щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним.
Напевне, в Україні не знайдеться жодної людини, яка у своєму житті хоча б раз не перегорнула сторінок «Кобзаря» Тараса Шевченка. Творчість цього поета можна не любити, можна критикувати, а можна ставитися до неї із великою любов'ю... У будь-якому випадку байдужим вона не залишає нікого.
У чому ж феномен нашого великого митця? Чому і сьогодні, майже через 200 років після його смерті, твори, написані Великим Кобзарем, хвилюють, навчають, тривожать душі?
Тарас Шевченко є беззаперечним символом чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини та Неньки України. Вся творчість Великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята ненавистю до ворогів і гнобителів українського народу. І саме тому його слова є особливо актуальними в наш час.
Поезія Тараса Шевченка була могутньою і грізною зброєю в бойовому арсеналі наших дідів та прадідів, вона кликала до боротьби, вселяла смертельний страх у ворогів…:
«…вставайте
Кайдани порвіте
І вражою злою кров’ю
Волю окропіте».
Ці рядки знаменитого Шевченкового «Заповіту» повинні запалити, загартувати й нашу волю до боротьби, зміцнити віру в краще майбутнє Неньки України, адже майбутнє її – в наших руках.
До творчості Шевченка, здається, звертаються всі і всюди: вислови з його віршів і поем знаходимо на просторах інтернету, на рекламних баннерах, навіть в політичніх кампаніях! Його слова ось уже двісті років супроводжують український народ. В них українці черпають натхнення, знаходять розраду й пораду, допомогу, щодо них українці дискутують, їх не перестають обговорювати й тлумачити.
Слова Великого Кобзаря давно стали афоризмами і багато з них українці навіть знають напам’ять. Наведемо декілька найбільш відомих:
Борітеся — поборете. Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!
В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля.
Якби ви вчились так, як треба, то й мудрость би була своя.
Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.
Ці слова стали афоризмами не просто так, а саме тому, що є актуальними в усі часи. В них заключаються ознаки менталітету українців. Поезія Тараса Шевченка залишається сучасною завжди і так буде й у майбутньому.
Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, свою Україну.
Сьогодні в нашому закладі в онлайн-форматі пройшли Шевченківські читання «Шевченко в моєму серці» для учнів усіх класів. Тротягом заходу лунали такі вірші:
«І вам слава, сині гори...»
«Садок вишневий коло хати»
«Тече вода з під явора»
«Реве та стогне Дніпр широкий»
«Зацвіла в долині червона калина»
«Село! І серце одпочине...»
«Встала весна»
«Світає, край неба палає»
«І барвінком і рутою»
«Зоре моя вечірняя»
«Заповіт»
«Іван Підкова»
«Мені тринадцятий минало»
«По діброві вітер віє»
«Сонце гріє, вітер віє»
«Попрощалося ясне сонце»
«За сонцем хмаронька пливе»
«Сонце заходить, гори чорніють»
Уривок з поеми «Княжна»
Балада «Тополя»
«Мені однаково, чи буду...»
«І досі сниться: під горою»
«Україна буде жити» (до Шевченка) Юлія Хандожинська
«Кавказ»
«Тарас Шевченко – Полякам»
«Не завидуй багатому»
«І небо невмите, і заспані хвилі»
«Доля»
«У нашім раї на землі»
Поема «Сон» («У всякого своя доля...»)
«Катерина» (уривки)
«І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в украйні і не в украйні моє дружнєє посланіє»
«Тополя» (фрагмент)
«Думка»
Володимир Самійленко «На роковини смерті Шевченка»
Comments